Все, я вже сам зроблю!

Це може звучати так:

Надішли мені цей файл, я виправлю результат.

Дай я сяду за твій комп'ютер.

Довго пояснювати, давай покажу.

Але суть не змінюється. Керівник не зміг досягти необхідного результату від підлеглого і ... вирішує все зробити сам.

А що підлеглий? Він не спить ночами і мучиться почуттям провини - мовляв, не зміг, не виправдав, не досяг? ...

Да ладно!

Середньо-статистичний працівник спокійно з радістю відправить файл, відступить місце за комп'ютером, віддасть мишку (і відповідальність) і буде спостерігати, як керівник відпрацьовує його (співробітника) зарплату.

Бачите, в який тупик всі разом направляються?

У той момент, коли начальник сідає на місце працівника в виконанні завдання, і той відступає - обидва вибирають короткострокову вигоду. А вона привабливіша, ніж довгострокові результати.

І керівник чує:

У тебе же краще вийде!

З цим клієнтом тільки ти зможеш знайти спільну мову!

Щось у мене не виходить, допоможеш?

Навчи мене кращим прикладом!

Все! Гра почалася.

Замість виконаних завдань керівник отримує недороблені "результати", з яких він ночами робить те, що можна передати іншим колегам, клієнтам або вищому керівництву.

Вигорає, психує, звільняє самих безвідповідальних, набирає нових в надії, що вони візьмуть на себе відповідальність. Вони і беруть, але менеджер знову включає режим «Все, я вже сам зроблю!» і виходить на новий рівень тієї самої гри, в якій не переможе ніхто.

Співробітники так і не реалізують свій кар'єрний потенціал.

Компанія застигає на місці.

Керівник або йде до клініки нервових захворювань, або раптово припиняє робити все за всіх, і ... керівництво просто викидає його на вулицю. Тому що якість роботи сама собою не покращиться.

Що робити, якщо виявив себе працюючим за підлеглого?